Учебники
Занятие по актерскому мастерству
Путеводитель по праге национальные праздники чехии http://podebrady.ru/.

Cкачать в архиве

Микола ГУДЗІЙ

УКРАЇНСЬКІ ІНТЕРМЕДІЇ XVII — XVIII ст.

(часть 2)

          В зв’язку з сказаним може виникнути питання, чи слід відносити до інтермедій сцену «Играние свадбы» в п’єсі «Алексій, человЂк божій», як це роблять, наприклад, М. І. Петров, П. О. Морозов, О. І. Білецький. В. І. Рєзанов не схильний вважати її інтермедією, говорячи про неї, що вона лише побудована «на зразок інтермедій», але по суті тісно зв’язана з ходом п єси, «запроваджено її художньо до речі, бо як контраст ця втішна сцена підготує тим яскравіше враження дальших сцен, пройнятих зовсім іншими настроями та емоціями» 1. Не вважає її інтермедією, очевидно, і М. С. Возняк, судячи принаймні з того, що він її не згадує в своєму аналізі українських інтермедій.
          Однак сцену «Играние свадбы» за всіма її особливостями слід розглядати як інтермедію. По-перше, вона виділена в п’єсі окремим заголовком і в кінці її є позначка «Конец игралищу первому», чого ми не бачимо в інших п єсах, до яких входить побутовий елемент. Крім того, у другій дії п’єси, як вище сказано, мала бути друга побутова сцена інтермедійного характеру, судячи з позначки після другої яви: «Ту игралище».
          З цього можна зробити висновок, що в обох випадках ми маємо справу з вставними сценами. По-друге, «Играние свадбы» супроводиться музикою, танцями і завершується суперечкою і бійкою селян. Така дія характерна саме для інтермедійного жанру. По-третє, сцена закінчується зверненням найменш п’яного селянина до глядачів, яких він просить вибачити за негідну поведінку своїх товаришів по чарці. Нарешті, перший слуга Євфіміана, словами якого відкривається сцена, запрошує на весілля знатних панів, після нього виступає другий слуга, що запрошує на весілля селян. Але на запрошення відгукуються тільки селяни, а про участь у весільному бенкеті панів нема ніяких згадок. Це ще раз, ми гадаємо, свідчить про вставний характер сцени.
          Віддалене відношення до українських інтермедій має інтермедія, озаглавлена «Tatarzyn poyma niemca», яка написана польським алфавітом і долучена до польської п’єси «W?adys?aw Jage??o» 2. У ній татарин говорить ламаною українсько-білоруською мовою, а німець — ламаною польською з домішкою німецької. M. C. Возняк згадує про неї в огляді українських інтермедій 3, хоч і недосить ясно застерігає: «До інтермедій, які для на- . шого огляду не мають ніякого значення, належить інтермедія «Татарин зловив німця» (очевидно, M. C. Возняк має тут на увазі літературну якість цієї інтермедії). Я. Гординський вважає, що до частково українських творів можна віднести інтермедію «Tatarzyn poyma niemca» 4. Але інтермедія ця, мабуть, більше відноситься не до українського, а до польського театру, і сам видавець цієї п’єски — В. М. Перетц залічує її до польських інтермедій.
          Не може бути названа інтермедією п’єса на популярний у старовинній літературі сюжет про багача і Лазаря, опублікована І. Франком та В. М. Перетцом 5. У ній відсутній звичайний в інтермедіях комічно-побутовий елемент, п’єса пройнята серйозним змістом. Незвичайні для інтермедії такі її дійові особи, як Ангел, Душа багача, Музика. Перед нами скоріше драматичний діалог, який, очевидно, призначався для декламації, а не для сценічного виконання. До інтермедій вперше причислили п’єсу про багача і Лазаря В. М. Перетц 6 і М. І. Петров 7, потім, слідом за ними, хоч і недосить впевнено, — М. Возняк 8 і Я. Гординський 9.
          Неправильно залучати до інтермедій також уривок діалога «Разговор» пастырей», який був вперше виданий за рукописом XVIII ст. В. М. Перетцом 10. (До інтермедій відносить його Я. Гординський 11). В. І. Рєзанов цілком правильно зазначив, що тут ми маємо справу з обробкою частини одного з епізодів різдвяної драми, схожого зі сценою пастухів у різдвяній драмі Дмитрія Ростовського 12.
          Не можна вважати інтермедіями i сатиричні діалоги священика Некрашевича «Ярмарок», «ИсповЂдь и «Замысл на попа» 13: діалоги ці призначалися не для виставляння на сцені, а лише для читання. Ніяких ремарок, що вказували б на сценічне виконання, у цих „діалогах нема. Можна навіть заперечувати проти залучення цих діалогів до драматичних творів у власному розумінні слова 14.

1  В. І. Рєзанов, Драма українська, вип. V, стор. 24.
2  Її видав В. М. Перетц («К истории польского и русского народного театра», ИОРЯС, т. X, кн. 1, 1905, стор. 90 — 93).
3  Див. М. Возняк, зазн. тв., стор. 34 — 35.
4  Див. Я. Гординський, зазн. тв., стор. 90 — 181.
5  Див. І. Франко, Нові матеріали до історії українського вертепа, Записки Наукового товариства ім. Шевченка,. т. LXXXII, 1908, стор. 36 — 40; В. Н. Перетц, К истории польского и русского народного театра, ИОРЯС, т. XIV, кн. 1, 1909, стор. 153 — 158.
6  Див. В. Н. Перетц, К истории польского и русского народного театра, ИОРЯС, т. XIV, кн. 1, 1909, стор. 149.
7  Див. Н. И. Петров, зазн. тв., стор. 433 — 436. В рецензіях на книгу Петрова В. І. Рєзанов дивується, чому автор цю п’єсу назвав інтермедією. Див. «Новая книга о старой украинской драме» («Русский филологический вестник», 1912, № 3 — 4, стор. 253).
8  Див. М. Возняк, зазн. тв., стор. 46 — 49. Возняк пише, що ця п’єса «також має форму інтермедії».
9  Див. Я. Гординський, зазн. тв., стор. 90 — 91. Про неї Гординський говорить, що її «можна признати родом інтермедій».
10  Див. В. Н. Перетц, K истории польского и русского народного театра, ИОРЯС, т. X, кн. 1, 1905, стор. 63 — 64.
11  Див. Я. Гординський, зазн. тв., стор. 92.
12  В. І. Рєзанов, Драма українська, вип. IV, К., 1927, стор. 77 — 78.
13  Див. Я. Гординський, зазн. тв., стор. 92.
14  Див. M. Boзняк, Стара українська драма і новіші досліди над нею, Записки Наукового товариства ім. Шевченка, т. CXII, 1912, стор. 189; П. Pулін, Студії з історії українського театру, 1917 — 1924, Записки Історично-філологічного відділу ВУАН, т. V, 1925, стор. 215.

УКРАЇНСЬКІ ІНТЕРМЕДІЇ XVII — XVIII ст. (части: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 )

Выступление
После спектакля

Карта сайта
Партнеры
© 2007-2016